Науково-практична конференція "Актуальні проблеми
сучасної науки»
06.04.2020 р.
УДК 371.3 10. Педагогічні науки
РОБОТА З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ
Цвіренко Т.
В.,
вчитель іноземної мови
КЗ «Кам’янсько-Дніпровська ЗОШ І-ІІІ
ступенів №3»
Запорізька область, Україна
Сьогодні у нашому суспільстві виникла нагальна потреба в творчих, діяльних
і обдарованих, інтелектуально й духовно розвинених громадянах. Тому завдання педагогів навчально-виховних закладів не тільки
виявляти, розвивати таких здобувачів
освіти, а й
привернути увагу до них науковців, психологів, друзів, колег, батьків.
Для
успішного розвитку обдарованої особистості необхідні наявність природних даних
та відповідного середовища, в якому дитина може успішно розвиватися [1, с.51].
Необхідно
розпочинати з ранніх років, враховуючи наявні нахили дитини. Чим раніше
починається розвиток здібностей, талантів, тим більше шансів на їх розкриття. У
дитячому віці учень більше
здібний до творчості, ніж у зрілому, тому що на нього не впливають різного виду
стереотипи. Тобто,
обдаровані люди формуються або «ламаються» в дитинстві, підлітковому віці та
ранній юності. Що більш спеціальною є обдарованість, то раніше вона
виявляється. Інтелектуальна обдарованість не спеціальна і має
повільну природу. Це означає, що визначити інтелектуальну обдарованість
суб’єкта можна лише у достатньо старшому віці. Тому, ідентифікація дитини як
інтелектуально не обдарованої у віці, наприклад, 10–11 років (що більше у віці
6–7 років) з наукового погляду є неправомірною. Для того, щоб обдарованість
визріла, потрібні час, збагачене і варіативне предметне середовище, справа, що
захоплює дитину, її власні активні зусилля із вдосконалення своїх можливостей,
значущий обдарований дорослий, якісне та індивідуалізоване навчання, а також
багато достатньо тонких чинників взаємодії дошкільника чи школяра з навколишнім
світом, які вкрай важко передбачити і спланувати. А далі, зауважує М.Холодна,
залишається спостерігати, чекати і сподіватися [2, с.145].
В останньому випадку важливого значення надається організації
навчально-виховного процесу у школі, провідними напрямами діяльності якої
повинно бути: своєчасна діагностика інтелектуальних особливостей і здібностей
школяра; гуманне співробітництво учителя та учня; взаємодія педагогів і
батьків; створення для дитини ситуацій упевненості в собі; забезпечення
молодшому школяреві права на пошук і помилку без зниження оцінки, надання
можливості виправлення помилки і підвищення оцінки; підтримка ініціативи дитини
у всіх видах діяльності; гуманізація сфери спілкування з однолітками та
дорослими; надання можливості реалізації фізичної та пізнавальної активності;
навчання прийомів самостійної роботи, способів самоконтролю, дослідницької
діяльності; відсутність демонстрації виняткових досягнень, що спричиняють
неприйняття однокласниками, але разом із цим і неприпустимість зменшення досягнень
та унікальних здібностей [3, с.76].
Удосконалити навчально-виховний процес із обдарованими
дітьми, дати їм ґрунтовні знання, озброїти їх практичним розумінням основ наук
допомагає насамперед періодичність проведення олімпіад, конкурсів-захистів
науково-дослідницьких робіт, конкурсів знавців, інтелектуальних аукціонів,
змагань, ігрових тренінгів, семінарів, інтелектуальних марафонів тощо. Ці форми дають можливість учням розвинути
власні риторичні здібності, опанувати методику дискусії, удосконалювати вміння
висловлюватися та спілкуватися.
Важливу роль у підтримці інтелектуально здібної дитини,
здатної до творчості, відіграють наукові учнівські товариства ЗНЗ, Мала
академія наук, Центри підліткових клубів за місцем проживання, Центр
євроінтеграції до європейського та світового освітнього простору, станція юних
натуралістів тощо.
Робота з обдарованими дітьми вимагає належної змістової
наповненості занять, зорієнтованості на новизну інформації та різноманітні види
пошукової аполітичної, розвиваючої, творчої діяльності. Вона під силу
високопрофесійним педагогам, які володіють сучасними методиками, технологіями
навчання й виховання, методами діагностики якості освіти; здатних до всебічного
аналізу своєї педагогічної діяльності, об'єктивного оцінювання досягнень у
розвитку учнів.
Педагогічний колектив має переслідувати головну мету - відродження
національної еліти, забезпечення найсприятливіших умов для навчання дітей і
розвитку їх творчих здібностей. Тому основною концептуальною метою в роботі
вчителя є орієнтація на особистість, на формування і розвиток її творчої і
пізнавальної активності.
Робота з обдарованою дитиною в школі базується на принципах
демократичності, науковості, майстерності, системності, гуманізму. Гуманізм
колектив розуміє як рішучий поворот до особистості учня, тому і створюємо для
обдарованих дітей найоптимальніші умови їх розвитку і і навчання.
Отже, обдарованість
важлива як стратегічний ресурс, тому несвоєчасне виявлення значущих
інтелектуальних і будь-яких інших можливостей є тратою людських ресурсів. Сьогодні необхідно визнати, що система
роботи з обдарованими учнями – один із пріоритетних напрямів роботи школи, що вимагає вдосконалення
науково-методичної роботи та освітнього процесу загальноосвітніх навчальних
закладів; залучення до роботи з обдарованими школярами вчителів, які мають
високі професійні і особистісні якості, а також психологів та спеціалістів
різного профілю; осмислення значення розвитку обдарованих дітей кожним членом
суспільства і посилення у зв’язку з цим уваги до проблеми формування позитивної
мотивації навчання і виховання підростаючого покоління.
Література:
1.
Янковчук М. Розвиток
обдарованості : практичний досвід / М. Янковчук // Обдарована дитина. – 2008. –
№ 2. – С. 47-53.
2.
Холодная М.А. Психология интеллекта.
Парадоксы исследования / М.А. Холодная. – 2-е изд. перераб. и доп. – СПб.:
Питер, 2002. – 272 с.
3.
Робота з обдарованими дітьми / М.
О. Володарська, А. І. Настенко, О. М. Пілаєва, С. М. Полуніна, В. М. Сисоєва. – Х. : Вид. група “Основа”, 2010. –
190 с.
4.
[Електронний
ресурс ]. – Режим доступу : ht tp://svi tli tera tu ru .ucoz .ua /board/interaktivni_metodi/piramida_bluma_taksonomija_bluma_romashka_pitan/2-1-0-121
Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Вектори розвитку та
результати досягнень»
31.08.2020 р.
Цвіренко
Т. В.,
вчитель
української мови і літератури
та іноземної мови
КЗ»Кам’янсько-Дніпровська
загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №3»
Запорізька область, Україна
Встановлення
зв’язків між навчальними предметами – важливий фактор формування
системи знань в здобувачів освіти. На потребу взаємозв’язків під час викладання
шкільних дисциплін вказував ще Я. А. Коменський: «Усе, що перебуває у взаємному
зв’язку, повинне викладатися в такому ж зв’язку» [1]. Ця давня педагогічна
проблема міжпредметних зв’язків, координації, інтеграції та комплексування на
сучасному етапі в школі розв’язується по-новому. Міжпредметна інформація має
сприяти розкриттю теми уроку, досягненню його мети, не порушуючи системи
предмета і не збільшуючи обсягу фактичного матеріалу для запам’ятовування.
Міжпредметні
зв’язки
здійснюються на уроках як під час опрацювання нових тем, так і при поглибленому повторенні чи закріпленні вивченого
матеріалу, при виконанні тренувальних вправ.
Питання
міжпредметних зв’язків завжди перебувало в центрі уваги науковців, а саме:
П.Атутова, Н.Бабкіна, Ю.Васильєва, С.Гончаренко, В.Ільченко, В.Кондакова,
М.Скаткіна, А.Смиченко та ін.
Навчальна
програма з української мови зобов’язує систематично здійснювати міжпредметні
зв’язки [2] і насамперед із спорідненою російською мовою, літературою, історією
та географією.
Взаємозв’язки
трудового навчання і мови відбивають зміст практичної діяльності здобувачів
освіти, завдяки якій вони готуються до активного суспільного й трудового життя.
Трудове навчання, як навчальний предмет відігравало і відіграє важливу роль у
формуванні особистості, розвитку його здібностей і обдарувань, наукового
світогляду. У праці поєднуються знання, вміння та навички, набуті
здобувачами освіти на різних уроках.
Зв’язок мови з
трудовим навчанням виявляється передовсім у використанні термінологічної і
професійної лексики у словниковій роботі, при описі трудових процесів, у доборі
дидактичного матеріалу для творчих робіт і тренувальних вправ тощо.
Опис процесу
виготовлення виробу вимагає послідовного перелічення операцій, тому під час
підготовки до твору опрацьовується дієслівна лексика і засоби вираження
логічного зв’язку частин тексту. Велика увага приділяється синонімам та
близьким за значенням словам і виразам, наприклад: виготовляти, виконувати, майструвати; спочатку, в першу чергу, спершу,
на початку, насамперед, передусім, найперше; потім, далі, після цього, відтак,
пізніше, а тоді, через деякий час, надалі.
Особливе місце
в описі трудового процесу відводиться словам якісної оцінки. Виготовляючи
якийсь виріб, дитина відчуває радість, старається зробити його кращим,
досконалішим. Тому при підготовці до
твору-опису варто колективно дібрати емоційно забарвлені слова і
словосполучення, які передають захоплення працею, її наслідками, як-от: радісно, схвильовано, хороше, весело,
цікаво; приємно усвідомлювати, загорітися бажанням, сяяти від радощів та
ін., а також окремі речення: Справа не
йшла на лад; Усе йде гаразд; Важко – значить цікаво.
Отже, в робочі
матеріали включаються слова, що означають інструменти, різні трудові операції,
несуть якісну оцінку дії, вказують на послідовність роботи, а також
словосполучення і речення, які допомагають здобувачам освіти точніше й
емоційніше описати процес праці [3].
На основі
власних спостережень діти можуть описати процес виготовлення на уроках
трудового навчання певних виробів. Перед цим вони пригадують назви інструментів
та знаряддя, якими користуються в шкільній майстерні. Складніші щодо орфографії
назви записують у зошити. Ефективними стануть бесіди про працю знатних людей
міста (села, району) про правильний вибір професії. Саме вчитель підготує учнів
до написання творів-роздумів на трудову тематику [4].
Визначаючи
можливі напрями зв'язків української мови та інших предметів з метою стимулювання
пізнавальної діяльності здобувачів освіти, розвитку їхньої комунікативної
компетентності, важливо встановити форми і види цих зв'язків, виділити з них
ті, що найкраще допоможуть в освіті. Кожний розділ курсу української мови
містить певний міжпредметний матеріал, що сприяє поглибленому розумінню мовних
явищ, розширенню світогляду підростаючого покоління, формуванню в них умінь
застосовувати суміжні знання.
Аналіз
загальноосвітнього курсу української мови показує, що в ньому закладені значні
можливості для реалізації зв'язків з усіма навчальними дисциплінами.
Зокрема, міжпредметні
зв’язки мови з трудовим навчанням сприяють глибшому ознайомленню здобувачів
освіти з трудовими процесами, виробничою лексикою, виробленню в них умінь і
навичок складати зв’язні висловлювання про виконану роботу, а також орієнтації
на масові професії.
Література:
1. Коменський
Я. А. Вибрані педагогічні твори. М.; 1955, с.287.
2. Програма з
української мови для 5-9 класів шкіл з українською мовою навчання. К.; 2020.
3. Веремійчик
І.М. Майстрик і Майстринка: Посібник. 2(1).- К.: Освіта, 1997.- 128 с.
4. Державний
стандарт
початкової освіти // Початкова освіта. – 2004. − № 31. – С. 5-7.
http://man.gov.ua/ua/resource_center/publishing/edition-415
Форум «Інноваційні трансформації
в сучасній освіті: виклики, реалії, стратегії»
( Мала Академія Наук)
25-26.11.2020 р.
АДАПТИВНІ ТРАНСФОРМАЦІЇ В ОСВІТІ: ВИКЛИКИ СЬОГОДЕННЯ
Цвіренко Тетяна Володимирівна,
вчитель іноземної мови
КЗ «Кам’янсько-Дніпровська
ЗОШ І-ІІІ ступенів №3»
м. Кам’янка-Дніпровська
tsvirenkot@gmail.com
В Україні, як і в інших
розвинутих країнах світу, освіта визнана однією з провідних галузей розвитку
суспільства. Стратегічні напрями розвитку освіти визначено Конституцією
України, законом України «Про освіту», Національною доктриною розвитку освіти,
указами президента України, постановами Кабінету України [1].
Освіта завжди була важливою для суспільства. Тому,
зараз ми все частіше задумуємося над її значенням та змістом. За своєю формою і
за змістом вона не відповідає вимогам
сьогодення. Наразі складні завдання стоять перед системою освіти України як з
точки зору підвищення її якості, забезпечення творчого входження в європейський
та світовий освітній простір, так і з точки зору демократизації в усіх її
вимірах.
На жаль, освіта не справляється з призначеною їй
функцією щодо підготовки фахівців, які спроможні у своїй більшості, а не в поодиноких
випадках, до діяльності в глобалізованому світі. А також, щодо виховання громадян, здатних до активного життя у демократичній
державі. Вирішення цих завдань залежить від багатьох чинників. Основними серед них можна виділити
такі: створення механізмів вироблення і втілення в життя науково обґрунтованої програми розвитку
та реформування системи освіти на основі
принципу «людиноцентризму» як загальної стратегії національної освіти [2].
Зараз все частіше можна почути нарікання на недосконалість української освіти, невміння педагогів
поставити освітній і навчальний процес відповідно до вимог
часу. Але, щоб зрозуміти її важливість, як в житті кожної
людини, так і в процесі становлення держави, потрібно усвідомити наступне: нинішня і майбутня освіта повинна у своїй практиці поєднувати
різні підходи. Вони є важливою методологічною основою організації освітнього
(навчального) процесу у школі (вищій школі). Системоутворювальними в сучасному
вітчизняному освітньому (педагогічному) процесі є два підходи: особистісно
орієнтований та компетентнісний (в західній педагогіці: гуманістичний та
компетентнісний). Аналіз використання
цих підходів в освіті показує їх взаємозв’язок, взаємозалежність, самовизначеність,
взаємодоповнюваність [3].
Нема сумнівів, що чинна шкільна система, так чи
інакше, виконує свою функцію стосовно надання здобувачам освіти базових знань з
різних предметів. Про це свідчать численні перемоги дітей у районних, обласних,
всеукраїнських, міжнародних конкурсах та
олімпіадах.
Однак, сучасна освіта
потребує змін. Основною причиною цього відчуття, схоже, є зростаюча
невизначеність стосовно подальшої долі здобувачів освіти. Останнім
часом проблема набула суспільного значення. Концептуальна
засада нової української школи – це плідна співпраця вчителів, батьків та
дітей, партнерство на принципах взаємної довіри та поваги. На жаль, тривалий
карантин став тестом на міцність цієї засади й дав освіті нові
виклики. Й не треба думати, що вони самі вирішаться, коли вірус вщухне. Пандемія коронавірусу COVID-19
призводить до вагомих наслідків, які істотно вплинуть
на майбутнє. Змінюється підсвідомість
людей. Наразі, актуальним є використання дистанційної та змішаної форм навчання
в поєднання з традиційною. Для організації ефективної системи такого навчання потрібно
зробити певні кроки. Необхідно онлайн-ресурси,
належна система контролю знань та відповідна платформа, де буде зосереджено все. І
в першу чергу, варто зібрати найкращий
досвід та сформулювати загальні алгоритми навчання в умовах
пандемії.
Розглядання проблеми інформатизації й комп’ютеризації
процесу фахової підготовки майбутнього вчителя дозволило визначити актуальність
замовлення інформаційним суспільством нового фахівця, який здатен вдало
використовувати інформаційні технології у майбутній професійній діяльності в
загальноосвітній школі. Виходячи з цього фахова підготовка повинна бути
оновлена з урахуванням використання в навчальному процесі інформаційних
технологій на рівні Європейських та Світових стандартів інформатизації вищої
освіти [4].
Отже, формуючи нову
якість сучасної освіти, ми повинні врахувати всі ризики пов’язані з нею. Та
допомогти розвивати її конкурентоспроможність на світовому ринку освітніх
послуг.
Список використаних джерел
1.
https://mybiblioteka.su/tom2/8-80581.html
2. Про Національну стратегію
розвитку освіти в Україні на період до 2021 року : Указ Президента України :
від 25.06.2013 р., № 344/2013 [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/documents/15828.html.\
3.
https://doi.org/10.31649/1997-9266-2018-141-6-124-133
4. Інформатика та інформаційні технології в навчальних закладах: Науково-методичний журнал. – К.: ОсвітаУкраїни, 2006. 6,с 65
https://ispic.ngo-seb.com/assets/files/1_conf_24_26.02.2021.pdf
1st International Conference on Innovative
Solutions in Research and Education São Paulo, Brazil
from 24 of February 2021 to 26 of February
2021
LANGUAGES AND LITERATURE
SOCIALIZATION OF STUDENTS IN FOREIGN LANGUAGE
Tsvirenko T.V. Teacher of Foreign Language
K-Dniprovska
secondary school of I-III degrees №3
Kamianka-Dniprovska,
Ukraine
A secondary school cannot stand aside from
the social problems that society faces. The school is a multifaceted
socio-pedagogical system that reflects the life of society and is designed to
form an intellectual, creative and enterprising personality, who able to live
and create in fundamentally new conditions of economic and political existence
of the country, ensure the progress of society development, bring the state to
world civilization.
The
mechanism of socialization is based on the social activity of the personality
(communication, play, learning, cognition, work). In the process of
socialization, the individual plays both a passive (assimilation of social
experience, perception of values, etc.) and active role (development of a
certain system of orientations, attitudes, etc.). Although this activity
focuses only on self-improvement and does not extend to the socialization
environment, one can disagree that socialization is impossible without the
active participation of man himself in the process of assimilation of social
experience and culture.
The concept
of "socialization" (from the Latin. Socialis – social) is
increasingly used as a scientific category by representatives of a wide range
of sciences – philosophy, sociology, psychology, political science, pedagogy,
etc. Modern models of socialization are described in various forms by many
authors and researchers, such as 3. Freud (psychoanalytic model), T. Parsons
(model of "role training"), J. Piaget, A. 1st International
Conference on Innovative Solutions in Research and Education São Paulo, Brazil
- 76 - Maslow ("cognitive model"), F. Baos, V. Malinovsky
("model of inculturation") and others (Пензай, 2015).
All these
models consider education as one of the mechanisms of socialization. One of the
leading factors in the socialization of the child is the institution of social
education. Many scholars consider the school as leading institution of social
education in which the most diverse facets of human life are compressed.
The problem
of socialization of students should be considered from the standpoint of the
ability to organize their relationships with society. From this point of view,
the purpose of the teacher in a secondary school is the implementation of the
technology of constructive interactions between all components of the system of
personality formation:
• Child – a child (distinguish relationships between
high school students, peers, younger children); • Child – teacher;
• Child – parents;
• Child – society;
• Parents are teachers.
The new program in foreign languages requires the
formation of students not only linguistic, general education, but also
socio-cultural competencies such as knowledge of society and culture of a
common country (Лукашевич, & Туленков, 2006, с. 51).
This is
essentially the implementation of socialization in English lessons. The school
is designed not only to give students a deep knowledge of science, but also to
ensure the formation of a harmoniously developed personality. The use of
foreign language lessons, integration technologies and information technologies
in teaching plays an important role in the implementation of these aspects. The
process of using modern computer technologies in everyday life prepares young
people for real and necessary for society work, forms in them a positive
attitude to the means of new information technologies, belief in the
effectiveness of these technologies of teaching 1st International Conference on
Innovative Solutions in Research and Education São Paulo, Brazil - 77 - and
education. Such use of technologies fundamentally expands the tools to meet the
needs that arise in the process of studying the subject.
Ensuring
the organic unity of intellectual and emotional components for the holistic
development of the individual are the necessary components, the presence of
which allows to achieve quality changes in learning technology. This happens in
lessons with using new information technologies. Socialization, according to
the new national standard in the field of English language learning, based on
such key concepts as communication, culture, motivation, interactivity (Парыгин, 1967, c. 90). So, working in the mode of constant
search and novelty, children are happy to go to lessons with pleasure, work and
have high academic results.
A teacher
who works creatively understands the problems of his students, promotes the
development of their cognitive skills, the ability to navigate in the
information space, form an independent point of view and promote consistent
creative thinking, communication skills.
References:
[1] Пензай, Л. І. (2015, 7 жовтня). Соціально-педагогічні чинники становлення і розвитку особистості дитини в сучасному освітньому просторі. Освіта.ua. https://ru.osvita.ua/school/lessons_summary/upbring/48078/
[2] Лукашевич, М. П., & Туленков, М. В.
(2006). Соціологія. Загальний курс. Каравела.
[3]
Парыгин, Б. Д. (1967). Социальная психология как наука. Лениздат, 1967.
Мої публікації на платформі
Немає коментарів:
Дописати коментар