до нового 2021-2022 навчального року
САМОАНАЛІЗ УРОКУ
1. Тип і вид уроку, зв'язок його з попередніми.
2. Які головні завдання уроку, як вони враховані під час реалізації мети уроку?
3. Чи раціонально використано час уроку?
4. Чи раціональна структура уроку для реалізації головних завдань, досягнення мети?
5. Які методи навчання використано для вивчення нового матеріалу?
6. Як здійснюється контакт із класом, окремими учнями?
7. Ефективність організації самостійної роботи.
8. Чи були елементи самоосвіти, самовиховання?
9. Чи використано індивідуальний і груповий підхід до навчання?
10. Як організовано контроль і самоконтроль за активністю знань?
11. Чи забезпечено цілеспрямованість, оптимальну розумову діяльність учнів?
12. Запобігання розумовому перевантаженню учнів та його подолання.
13. Створення проблемно-пошукових ситуацій для глибини засвоєння матеріалу, емоційного настрою учнів.
14. Дотримання правил педагогічного такту, загальноприйнятої етики, норм взаємин учителя та учня.
15. Елементи, етапи, форми, методи, які були найвдалішими.
16. Що із запланованого не вдалося? Чому?
17. Чи цікавив урок учнів?
18. Як працювати над подоланням недоліків? Яка необхідна допомога?
Самоаналіз виховного заходу
1. Найменування виховного заходу, дата, місце проведення, вік дітей, що взяли в ньому участь.
2. Визначення форми (жанру) заходу: етична бесіда, диспут, свято, похід-екскурсія, психологічний тренінг, урок самоврядування тощо.
3. Конкретні педагогічні цілі й виховні завдання цього заходу (головною метою виховного заходу є зміна стосунків).
Наприклад:
§ Виховання інтересу до спорту, техніки, науки, мистецтва, політики, тощо;
§ Формування здатності до збагачення власного внутрішнього світу, самовиховання;
§ Зміна характеру міжособистісних стосунків у класному колективі (виховання в учнів поваги один до одного);
§ Зміна ставлення до якогось члена колективу (в результаті його цікавої розповіді про своє захоплення, про яке ніхто раніше в класі не знав, у нього можуть з’явитися товариші);
§ Виявлення, розвиток здібностей будь-якого із членів колективу, забезпечення зміни його ставлення до себе;
§ Вивчення учнями правил поведінки (етикету): на вечорі, танцях, банкеті тощо.
4. Наявність плану підготовки та проведення заходу, його продуманість, доцільність, завершеність.
5. Участь колективу вихованців у розробці планів проведення заходу і їх мотивація до активної діяльності.
6. Хід підготовчої роботи, розподіл доручень, ставлення учасників до її виконання.
7. Педагогічна позиція вчителя, стимулювання ініціативи, активності, самостійності учнів, залучення їх до роботи в ролі помічників.
8. Врахування вікових особливостей, індивідуальних і колективних запитів та інтересів дітей.
9. Позиція школярів під час проведення заходу (активність та ініціатива; байдужість і пасивність).
10. Позитивні, найбільш вдалі моменти заходу, створення виховної ситуації, у якій учні відчувають радість, гордість за себе і товаришів. Хиби і труднощі у роботі, шляхи їх подолання.
11. Ступінь виконання поставлених завдань.
12. Спрямованість у майбутнє (наявність перспектив), визначення проблеми, на розв’язання якої спрямовані проведені заходи, системність виховної роботи у класі.
Сучасний урок англійської мови
Методика сучасного уроку іноземної мовиМетодика сучасного уроку іноземної мови тісно пов’язана з інтерактивними навчальними технологіями: розробленням проектів, парною та груповою роботою, вирішенням проблемних питань та ситуацій, прес-конференціями та ін. Це – робочі зошити, аудіо - та відео матеріали, книжки для домашнього читання, тестові завдання й багато іншого.Вам добре відомо, що основною метою навчання іноземної мови є формування в учнів комунікативної компетенції. Формування комунікативної компетенції означає оволодіння мовою як засобом між культурного спілкування, розвиток умінь використовувати мову як інструмент у діалозі культур і цивілізацій сучасного світу.Комунікативна компетенція складається з кількох видів:мовної (лінгвістичної) компетенції, яка забезпечує оволодіння учнями мовним матеріалом з метою використання його в усному і писемному мовленні;мовленнєвої компетенції, яка пов’язана з формуванням в учнів умінь та навичок спілкуватися в чотирьох видах мовленнєвої діяльності: аудіювання, говорінні (монолог, діалог), читанні, письмі;соціокультурної компетенції, яка передбачає засвоєння учнями знань соціокультурних особливостей країни, мова якої вивчається, культурних цінностей та морально-етичних норм свого та іншого народів, а також формування умінь її використовувати у практичній діяльності;соціолінгвістичної компетенції, яка забезпечує формування умінь користуватися у процесі спілкування мовленнєвими реаліями (зразками), особливими правилами мовленнєвої поведінки, характерними для країни, мова якої вивчається;загально навчальних компетенцій, що сприяють оволодінню учнями стратегіями мовленнєвої діяльності, спрямованої на розв’язання навчальних завдань і життєвих проблем.Отже, комунікативна компетенція формується на основі взаємопов’язаного мовленнєвого, соціокультурного і мовного розвитку учнів відповідно до їхніх вікових особливостей та інтересів на кожному етапі оволодіння іноземною мовою.В умовах комунікативно орієнтованого викладання змінилися форми та методи організації сучасного уроку. Тому коротко зупинюсь на структурі сучасного комунікативно орієнтованого уроку.Перш за все слід відмітити, що такий урок має бути інтерактивним. Спеціалісти, як правило, пропонують наступну структуру:1. МотиваціяМета цього етапу – зосередити увагу учнів на проблемі та викликати інтерес до теми обговорення на уроці. Прийомами навчання можуть бути запитання, цитата, коротка історія, невеличке завдання, розминка і т.д. Так, наприклад, на цьому етапі можуть бути використані такі інтерактивні технології як „Мозковий штурм” або „Мікрофон”. На цей етап уроку відводиться не більше 5% часу заняття.2. Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів.Мета - забезпечити розуміння учнями змісту їх діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти в результаті уроку (або позаурочного заходу) і що від них очікує вчитель.Формулювання очікуваних результатів уроку – це принциповий момент інтерактивного навчання, бо, не усвідомивши цього, учні можуть сприйняти навчальний процес як ігрову форму діяльності, не пов’язану з навчальним предметом. Правильно сформульовані, а потім досягнуті результати – це гарантія успіху. Оптимальною є ситуація, коли учень розуміє не тільки те, чого він досяг на даному уроці, а й те, чого він має досягти на наступному уроці, чого він взагалі хоче від цього предмета для свого життя.Часом буває доцільно залучити всіх учнів до визначення очікуваних результатів уроку або заходу.В цій частині інтерактивного уроку я:- називаю тему уроку, або прошу когось з учнів назвати її;- звертаю увагу учнів, якщо назва теми містить нові слова або проблемні запитання;- прошу когось із учнів оголосити очікуванні результати;- нагадую, що в кінці уроку учні перевірятимуть, чи досягли вони цих результатів.Ця діяльність повинна зайняти приблизно 5% часу уроку.3. Надання необхідної інформаціїМета – дати учням достатньо інформації для того, щоб на її основі виконувати практичні завдання. Це може бути читання або аудіювання мовного матеріалу, міні-лекція або бесіда, виконання домашнього завдання. Для економії часу на уроці і для максимального ефекту від уроку можна подавати інформацію в письмовому вигляді для попереднього (домашнього) вивчення. Наприклад, деякі уроки побудовані таким чином, що в підручнику для учнів є достатньо інформації для виконання завдань, і яка читається ще до уроку. Під час уроку вчитель може ще раз звернути на неї увагу, особливо на практичні поради, якщо необхідно – прокоментувати терміни або організувати невеличке опитування.Для забезпечення швидкого та ефективного залучення учнів до інтерактивної діяльності пропоную їм пам’ятки, які містять опис алгоритму діяльності (послідовний перелік дій, які вони мають реалізувати у певній навчальній ситуації).Основні правила поведінки учнів на уроці:відповідати швидко, чітко;не перебивати товарішив;поважати один одного;не засмічувати мову словами-паразитами;використовувати термінологію англійської мови.Ця частина уроку займає приблизно 10-15% часу.4. Інтерактивна вправа – центральна частина уроку (заходу)Мета – практичне освоєння матеріалу, досягнення поставлених завдань уроку. Послідовність проведення цього елемента наступна:- Інструктування – вчитель розповідає учням про цілі вправи, про правила, про послідовність дій і кількість часу на виконання завдання; запитує, чи все учням зрозуміло (2-3 хв.).Поділ на групи і/або розподіл ролей (1-2 хв.)Виконання завдання, при якому вчитель виступає як організатор, як помічник, як ведучий дискусії, намагаючись надати учасникам максимум можливостей для самостійної роботи та навчання у співпраці (5-15 хв.).Презентація результатів виконання вправиНа цьому етапі інтерактивного уроку доцільно застосувати такі інтерактивні вправи як: „Ажурна пилка”, „Займи позицію”, „Два-чотири-всі разом”.Інтерактивна частина уроку займає, як правило, близько 50-60% його часу.5. Підведення підсумків, оцінювання результатів урокуМета - рефлексія, усвідомлення того, що було зроблено на уроці, чи досягнуто поставленої мети, як можна застосувати отримане на уроці в майбутньому. Підведення підсумків бажано проводити у формі запитань: що нового дізналися, яким навикам навчилися, як це може бути використано в житті. Крім того, можна задати питання і щодо проведення самого уроку: що було найбільш вдалим і сподобалося, що слід змінити в майбутньому. Важливо, щоб самі учні змогли сформулювати відповіді на всі ці запитання. Для оцінювання результатів бажано лишати до 20% часу уроку.Форми та методи організації діяльності учнів на уроках.Для інтерактивного, комунікативно орієнтованого уроку характерні групові форми та види робіт. Це, як мінімум, кооперативне навчання, “мозковий штурм”, групова дискусія, рольове моделювання й вправи-енергізатори.Навчання у групі означає, що діти вчаться:1) обмінюватись один з одним інформацією та висловлювати особисту думку;2) говорити і слухати;3) приймати рішення, обговорювати й разом вирішувати проблеми.Учні, об’єднанні у групи для виконання завдання, отримують нові можливості для навчання та виховання. Збільшується ймовірність того, що вони висловлять свою думку. Спілкуючись між собою, діти розвивають уміння слухати, думати й працювати разом. Це стає додатковим мотивом для навчання.Робота в малих групах, або кооперативне навчанняЦе метод, коли в невеличких групах (від 3 до 8 осіб) учні взаємодіють, вирішуючи спільне завдання. Робота в малих групах дозволяє учням набути навики, які необхідні для спілкування та співпраці. Ідеї, котрі виробляються в групі, допомагають учням бути корисними один одному.Елементи кооперативного навчання: позитивна взаємозалежність; особиста відповідальність за те, що відбувається в групі; взаємодія віч-на-віч; розвиток навичок роботи в команді.Для втілення в життя кооперативного навчання необхідно:об’єднати учнів в невеличкі групи, попросивши сісти віч-на-віч;установити правила роботи групи й критерії оцінювання її досягнень;надати кожному певну роль (наприклад: читець, секретар, доповідач, хронометрист);дати спільне завдання;запропонувати кожному поділитися своєю інформацією й матеріалами з іншими членами групи;надати учням можливість пояснювати одне одному незрозуміле, розробляти проблему, підбивати підсумки обговорення;дати групі спільну оцінку (винагороду);для контролю запитувати по одному учню з групи і у випадковому порядку;сприяти рефлексії учнів або аналізу подій, що відбуваються всередині групи в процесі її роботи.У 1-3 класах найкраще розподіляти дітей на трійки. У 4-му класі та старшена групи по четверо. Найкраще об’єднати в одну групу різних за статтю дітей, з різною успішністю, з різних культурних середовищ. Для підвищення ефективності навчання можна підтримувати існування тих самих груп упродовж усього курсу навчання. Це підсилює дружні зв’язки між дітьми й позитивно впливає на навчання загалом.Робота в парахОднією з форм роботи в малих групах є роботи в парах. Задайте учнямпитання для дискусії або гіпотетичної ситуації. Після пояснення питання або фактів, наведених в ситуації, дайте їм небагато часу для того, щоб продумати можливі відповіді або рішення самостійно.Об’єднайте учнів в пари, визначте, хто з пари буде починати висловлюватись і попросіть їх обговорити свої ідеї один з одним.Краще зразу визначити час на висловлення кожного з учасників пари і спільне обговорення. Це допомагає учням від початку звикнути до чіткої організації роботи в парах. Вони мають досягти згоди (консенсусу) щодо відповіді або рішення.Кожна пара обмінюється своїми ідеями та аргументами з усім класом, що допомагає провести дискусію.Мозковий штурм„Мозковий штурм” – це ефективний і добре відомий інтерактивний метод колективного обговорення, що використовується для стимуляції висловлювань дітей з теми або питання.Учнів просять висловлювати ідеї або думки без будь-якого оцінювання чи обговорення цих ідей чи думок. Ідеї фіксуються вчителем на дошці, а мозковий штурм продовжується доти, поки не виснажаться ідеї або не скінчиться відведений для „мозкового штурму” час.Порядок проведення „мозкового штурму”1. Запропонуйте учням сісти так, щоб вони почували себе зручно та невимушено.2. Визначте основні правила.3. Повідомте їм проблему, яку необхідно вирішити.4. Запропонуйте їм висловити свої ідеї.5. Записуйте їх по черзі надходження.6. Спонукайте учасників до висування нових ідей, додаючи при цьому свої власні.7. Намагайтеся не допускати глузування та негативних коментарів.8. Продовжуйте доти, доки будуть надходити нові ідеї.9. На закінчення обговоріть й оцініть запропоновані ідеї.Правила проведення „мозкового штурму”, які можна запропонувати учням:1. Під час „висування ідей” не пропускати та не обговорювати жодної. Якщо ви будете судити про ідеї й оцінювати їх під час висловлювання, учні зосередять більше уваги на захисті своїх ідей, ніж на спробах запропонувати нові і більш досконалі.2. Необхідно заохочувати всіх до висловлювання якомога більшої кількості ідей. Варто заохочувати навіть фантастичні ідеї. В остаточному підсумку кількість породжує якість.3. Спонукайте учнів розвивати або змінювати ідеї інших. Об’єднання або зміна раніше висунутих ідей часто веде до висунення нових, що перевершують попередні.4. У класі можна повісити такий плакат:А. Say everything that comes to your mind.B. Do not discuss and criticize the ideas of others.C. You may repeat the ideas of others.D. It is desirable to widen the ideas of others.Займи власну позиціюЦей метод корисний при проведенні в класі дискусії на суперечливу тему. Як проблеми слід використовувати дві протилежні думки, які не мають правильної відповіді.Мета: це корисна вступна вправа для демонстрації різних думок з досліджувальної теми, дає учням можливість висловити свою точку зору і, наприкінці уроку, оцінити засвоєння цієї теми.Порядок проведення1. Розмістіть плакати в протилежних місцях кімнати. На одному із них написано“Agree”, на іншому “Disagree”. На плакатах можуть бути викладені полярні позиції щодо однієї проблеми.2. Вивісьте правила проведення вправи та обговоріть їх.3. Попросіть учнів стати біля відповідного плакату, в залежності від їхньої думки з обговорюваної проблеми.4. Довільно виберіть декілька учнів і попросіть їх обґрунтувати свою позицію.5. Після викладу різних точок зору запитайте, чи не змінив хто-небудь своєї думки і чи не хоче перейти до іншого плакату. Учні повинні обґрунтувати причини свого переходу.6. Попросіть учнів назвати найбільш переконливу причину протилежної сторони.Правила проведення вправи:1. Говорити по черзі. Не перебивати.2. Одночасно говорить тільки одна особа.3. Не сперечайтесь одне з одним. Наводьте нові причини або ідеї.4. Перейти від одного плакату до іншого можна в будь-який час. Будьте готові висловити причини зміни своєї позиції.5. Вислухайте причини та ідеї інших. Якщо вас запитають, будьте готові відповісти, які інші причини або ідеї вам найбільше сподобались.МікрофонМетод „Мікрофон” надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.Уявіть, що у вас в руках мікрофон і саме вам потрібно висловити думку. Тому інші учні не можуть говорити, кричати з місця, оскільки право говорити має тільки той, у кого „символічний” мікрофон.Коло ідейМета: цей метод залучає усіх учнів до дискусії. Він добре спрацьовує, коли задаються питання або виступають доповідачі від малих груп.Порядок проведення:1. Коли малі групи завершили своє завдання і готові представити свою інформацію, попросіть кожну групу по черзі представити лише один аспект, який вони обговорювали. Продовжуючи по колу, запитуйте кожну групу по черзі, поки не вичерпаються усі відповіді.2. Це дозволяє кожній групі обмінятися усіма результатами своєї роботи, уникаючи ситуації, коли перша група, що виступає, подає всю інформацію.3. Цей метод також добре спрацьовує для створення списку ідей. Попросіть кожного подавати по одній ідеї по черзі.4. Цей метод є ефективним для видів діяльності з вирішенням гострих проблем. Попросіть учнів написати свою думку або ідею на картці-індексі без імені. Вчитель збирає всі картки і складає список зазначених в них ідей на дошці або починає дискусію, користуючись інформацією з карток.Метод ПРЕСМетод ПРЕС використовується у випадках, коли виникають суперечливі питання та при проведенні вправ, в яких потрібно зайняти визначену позицію з проблеми, що обговорюється.Мета: цей метод надає учням можливість під час уроків виробити аргументи або висловити свою думку с дискусійного питання. Метод допомагає учням прояснити свої думки, а також сформулювати їх у виразній і стислій формі.Порядок проведенняРоздайте матеріали, в яких зазначені чотири етапи методу ПРЕС:ПОЗИЦІЯ(Висловіть свою думку, поясніть, в чому полягає ваша точка зору)I consider...I think...I guess...To my mind...In my opinion...ОБГРУНТУВАННЯ(Наведіть причину появи цієї думки, тобто на чому ґрунтуються докази на підтримку вашої позиції) I think so because...ПРИКЛАД(Наведіть факти, які ваші докази демонструють, вони підсилять вашу позицію)For example...For instance...ВИСНОВКИ(Узагальніть свою думку, зробіть висновок про те, що необхідно робити; тобто, це є заклик прийняти вашу позицію)That’s why...Етапи можна адаптувати, пропонуючи учням наводити декілька варіантів своїх думок або прикладів.Метод „Два-чотири-всі разом”Варіант кооперативного навчання, що є похідним від парної роботи, ефективний для розвитку навичок роботи в групі, вмінь переконувати, вести дискусію, приходити до компромісу.Як організувати роботуОб’єднайте учнів у пари. Задайте питання для обговорення, дискусії, дайте час (2-3 хв.) для обговорення та прийняття спільного рішення (відповіді).Об’єднайте пари в четвірки і попросіть обговорити попередньо досягнуті рішенняЯк і в парах четвірки мають дійти згоди з проблеми та прийняти рішення.Обговоріть результати, що отримали в четвірках, методом „Кола ідей”:Дайте четвіркам по черзі презентувати власне рішення. Після виступу усіх обговоріть рішення, які прийняті групами.При використанні метода „Два-чотири – всі разом” можна виносити декілька проблем на обговорення чи ставити декілька завдань одночасно. Варто лише подбати, щоб у класі над кожною проблемою на початковому етапі працювало не менше 2х пар.Симуляційні ігри (симуляції)Це створені вчителем ситуації, під час яких учні копіюють у спрощеному вигляді процеси, що відбуваються у справжньому суспільному, економічному і політичному житті. Таким чином симуляції є „мініатюрною” версією реальності. Цей метод наближений до рольової гри, але він істотно відрізняється від неї, бо його метою не є представлення поведінки конкретних особистостей, а ілюстрування певних явищ і механізмів, наприклад, симуляції виборів, референдумів та інших демократичних процедур.Організація рольових ігрПідчас планування рольових ігор необхідно:1. Підготувати учнів до того, що їх чекає і ознайомити їх з проблемною ситуацією, що підлягає обговоренню.2.Обговорити ситуацію з учнями і допомогти їм прояснити пов’язані з нею проблеми.3. Допомогти учням чітко визначити відведені їм ролі та засвоїти методику входження в роль.4. Викликати бажаючих та вибрати з них учасників гри.5. Дати учням трохи часу для підготовки (10-15 хв.), щоб вони могли обдумати проблему і визначити свою позицію. Видайте кожному картку, де вказується його роль.6. Драматизувати ролі.7. Після виконання ролей провести дискусію:- Запитайте учнів-виконавців ролей як вони в них почувалися.- Чому в певних ситуаціях вони поводились так чи інакше.- Чому вони навчились, коли виконували свою роль.- Попросіть запропонувати інші варіанти поведінки в даній ситуації.- Підведіть підсумки гри.8. Проведіть гру за участю інших учасників, якщо учні проявлять бажання.Уникайте можливих помилок при організації рольової гриУчень не повинен грати роль, що хоч якось пов’язана з його особистими проблемами. Для нього це може бути неприємно та шкідливо.Під час аналізу ігрової ситуації обговорюйте роль, а не того, хто її грав. Тобто,кажіть: „Секретарю не слід було...” а не „Вам не слід було...”.Якщо можна, використовуйте у грі лише „добровольців”.Використовуйте гру як невід’ємну частину заняття, вона не повинна служити лише для заповнення вільного часу.Методика питаньПитання всім.Це найбільш поширений метод. Його основні характеристики:Задайте питання.Почекайте поки учні добровільно дадуть відповідь.Цей метод стимулює процес мислення, оскільки учні не знають, хто на нього має дати відповідь. Всі учні групи (класу) повинні думати над відповіддю.Пряме питанняОсновні характеристики прямого питання:Назвіть ім’я учня, який має дати відповідь.Зробіть паузу (порахуйте до 5).Задайте запитанняЦей метод дозволяє „дисциплінувати” як бовтунів так і тих, які „задрімали”, а також може буди використаний по відношенню до сором’язливих учнів.Комбіноване питанняЩоб привернути увагу учнів і уникнути при цьому тривалої паузи в очікуванні,що хтось добровільно дасть відповідь, інколи можна використовувати комбінованийметод. Спочатку питання задається всім слухачам, а потім з них обирається той, хто буде відповідати.Його основні характеристики :Задайте запитання.Зробіть паузу, порахувавши до 5.Назвіть ім’я того, хто буде відповідати.Доцільно1. Розподіляти питання рівномірно між учнями.2. Ставити пряме питання неуважному учневі.3. Використовувати найпростіші запитання на початку уроку, а також ставити їх сором’язливим учням (щоб залучити їх до активної участі в занятті).4. Використовувати заздалегідь підготовані запитання (повністю записані) в плані уроку.5. Ще раз сформулювати питання, якщо воно не зрозуміле. Боріться с бажанням самому відповісти на поставлене питання. Можна сформулювати питання, використовуючи простіші терміни, чіткіше пов’язати його з темою, яку учні вже засвоїли, розширити його за допомогою деякого пояснення, або ж розбити на складові частини чи запитання, на які можна відповідати послідовно. Можна також поставити незрозуміле запитання іншому учневі.Недоцільно1. Ставити питання „по колу” (наприклад, з першого ряду парт до останнього).2. Ставити довгі складні питання.3. Ставити питання, що підказують відповідь.4. Занадто часто використовувати запитання, що потребують відповіді „так” чи „ні”.Вони обмежують діапазон відповіді, шанс правильно відповісти зводиться до 50%.Можна ефектно використовувати це питання спочатку, щоб розбудити учня, котрий дрімає. Потім слід попросити цього ж учня обґрунтувати однозначну відповідь.5. Ставити двозначні запитання, тобто запитання, які можна по-різному витлумачити. Вони викликають плутанину та суперечки.„Акваріум”Учні розподіляються на чотири групи.Одна з груп сідає в центрі класу. Це необхідно, щоб відокремити діючу групу від інших учнів в класі певною відстанню. Ця група отримує лист із ситуацією і таке завдання:Read the situationDiscuss it in your group, using the method of discussion.Find the decision in 3-4 minutes.Поки група займає місце, вчитель ознайомлює клас з цим завданням і нагадуєправила дискусії в малих групах. Групі пропонують вголос прочитати ситуацію та обговорити її розв’язання. Всі інші учні класу мають тільки слухати, не втручаючись в хід обговорення. На цю роботу групі дається 3-5 хв. Після закінчення 3-5 хвилин група займає свої місця, а вчитель ставить до класу запитання:Do you agree with the ideas of this group?Do these ideas have good arguments?What argument is the best?На таку бесіду відводиться до 2-3 хв. Після цього місце в „Акваріумі” займає інша група і обговорює наступну ситуацію.Всі групи по черзі мають побувати в „акваріумі”, і діяльність кожної із них мусить бути обговорена класом.Наприкінці, вчитель повинен прокоментувати ступень володіння навиками дискусії в малих групах різних груп та учнів і звернути увагу на необхідність та напрямки подальшого вдосконалення таких навиків – 2-3 хв. В межах „акваріуму” можна підвести підсумки уроку або за браком часу обмежитись обговоренням роботи кожної групи.
КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ
АНГЛІЙСЬКА МОВА
Рівні навчальних досягнень | Бали | Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів |
Аудіювання | ||
I. Початковий | 1 | Учень (учениця) розпізнає на слух найбільш поширені слова в мовленні, яке звучить в уповільненому темпі |
2 | Учень(учениця) розпізнає на слух найбільш поширені словосполучення в мовленні, яке звучить в уповільненому темпі | |
3 | Учень (учениця) розпізнає на слух окремі прості непоширені речення й мовленнєві зразки, побудовані на вивченому мовному матеріалі в мовленні, яке звучить в уповільненому темпі | |
II. Середній | 4 | Учень (учениця) розпізнає на слух прості речення, фрази та мовленнєві зразки, що звучать у нормальному темпі. В основному розуміє зміст прослуханого тексту, в якому використаний знайомий мовний матеріал |
5 | Учень (учениця) розуміє основний зміст поданих у нормальному темпі текстів, побудованих на вивченому мовному матеріалі | |
6 | Учень (учениця) розуміє основний зміст поданих у нормальному темпі невеликих за обсягом текстів, побудованих на вивченому мовному матеріалі, які містять певну кількість незнайомих слів, про значення яких можна здогадатися | |
III. Достатній | 7 | Учень (учениця) розуміє основний зміст поданих у нормальному темпі текстів, побудованих на вивченому мовному матеріалі, які містять певну кількість незнайомих слів, про значення яких можна здогадатися, сприймає більшу частину необхідної інформації, подану у вигляді оціночних суджень, опису, аргументації |
8 | Учень (учениця) розуміє основний зміст стандартного мовлення в межах тематики ситуативного мовлення яке може містити певну кількість незнайомих слів, про значення яких можна здогадатися. В основному сприймає на слух експліцитно подану інформацію | |
9 | Учень (учениця) розуміє основний зміст мовлення, яке може містити певну кількість незнайомих слів, про значення яких можна здогадатися, а також сприймає основний зміст повідомлень і фактичну інформацію, подану в повідомленні | |
IV. Високий | 10 | Учень (учениця) розуміє основний зміст мовлення, яке може містити певну кількість незнайомих слів, про значення яких можна здогадатись, а також основний зміст чітких повідомлень різного рівня складності |
11 | Учень (учениця) розуміє тривале мовлення, яке може містити певну кількість незнайомих слів, про значення яких можна здогадатися. Уміє знаходити в інформаційних текстах з незнайомим матеріалом необхідну інформацію, подану у вигляді оціночних суджень, опису, аргументації | |
12 | Учень (учениця) розуміє тривале мовлення й основний зміст повідомлень, сприймає на слух подану фактичну інформацію в повідомленні | |
* Обсяг тексту, рівень складності, лексична та грамматична наповнюваність, тематика текстів формуються вчителем відповідно до Програмових вимог, для кожного етапу навчання та типу навчального закладу. | ||
Читання | ||
I. Початковий | 1 | Учень (учениця) уміє розпізнавати та читати окремі вивчені слова на основі матеріалу, що вивчався |
2 | Учень (учениця) вміє розпізнавати та читати окремі вивчені словосполучення на основі матеріалу, що вивчався | |
3 | Учень(учениця) вміє розпізнавати та читати окремі прості непоширені речення на основі матеріалу, що вивчався | |
II. Середній | 4 | Учень (учениця) уміє читати вголос і про себе з розумінням основного змісту тексти, побудовані на вивченому матеріалі. Уміє частково знаходити необхідну інформацію у вигляді оціночних суджень за умови, що в текстах використовується знайомий мовний матеріал |
5 | Учень (учениця) вміє читати вголос і про себе з розумінням основного змісту тексти, які можуть містити певну кількість незнайомих слів, про значення яких можна здогадатися. Уміє частково знаходити необхідну інформацію у вигляді оціночних суджень, опису за умови, що в текстах використовується знайомий мовний матеріал | |
6 | Учень/учениця вміє читати з повним розумінням тексти, які можуть містити певну кількість незнайомих слів, про значення яких можна здогадатися. Уміє знаходити необхідну інформацію у вигляді оціночних суджень, опису, аргументації за умови, що в текстах використовується знайомий мовний матеріал | |
III. Достатній | 7 | Учень (учениця) уміє читати з повним розумінням тексти, які містять певну кількість незнайомих слів, про значення яких можна здогадатися; уміє знаходити потрібну інформацію в текстах інформативного характеру |
8 | Учень (учениця) вміє читати з повним розумінням тексти, які містять певну кількість незнайомих слів, знаходити й аналізувати потрібну інформацію | |
9 | Учень (учениця) вміє читати з повним розумінням тексти, використовуючи словник, знаходити потрібну інформацію, аналізувати її та робити відповідні висновки | |
IV. Високий | 10 | Учень (учениця) вміє читати з розумінням основного змісту тексти, аналізує їх, розуміє прочитаний текст, установлюючи логічні зв'язки всередині речення та між реченнями |
11 | Учень (учениця) уміє читати тексти, аналізує їх і робить власні висновки, розуміє логічні зв'язки в рамках тексту та між його окремими частинами | |
12 | Учень (учениця) уміє читати тексти, аналізує їх і робить висновки, порівнює отриману інформацію з власним досвідом. У повному обсязі розуміє тему прочитаного тексту різного рівня складності | |
Обсяг, тематика, характер текстів для читання визначаються вчителем відповідно до Програмових вимог для кожного етапу навчання та типу навчального закладу. | ||
Говоріння | ||
I. Початковий | 1 | Учень знає найбільш поширені вивчені слова, проте не завжди адекватно використовує їх у мовленні, допускає фонематичні помилки |
2 | Учень знає найбільш поширені вивчені словосполучення, проте не завжди адекватно використовує їх у мовленні, допускає фонематичні помилки | |
3 | Учень (учениця) використовує в мовленні прості непоширені речення з опорою на зразок, допускає фонематичні помилки | |
II. Середній | 4 | Учень уміє в основному логічно розпочинати та підтримувати бесіду, при цьому використовуючи обмежений словниковий запас та елементарні граматичні структури. На запит співрозмовника дає елементарну оціночну інформацію, відображаючи власну точку зору |
5 | Учень (учениця) уміє в основному логічно побудувати невеличке монологічне висловлювання та діалогічну взаємодію, допускаючи незначні помилки при використанні лексичних одиниць. Усі звуки в потоці мовлення вимовляються правильно | |
6 | Учень упевнено розпочинає, підтримує, відновлює та закінчує розмову у відповідності з мовленнєвою ситуацією. Усі звуки в потоці мовлення вимовляються правильно | |
III. Достатній | 7 | Учень (учениця) уміє зв'язно висловлюватись відповідно до навчальної ситуації, малюнка, робити повідомлення з теми, простими реченнями передавати зміст прочитаного, почутого або побаченого, підтримувати бесіду, ставити запитання та відповідати на них |
8 | Учень (учениця) уміє логічно висловитись у межах вивчених тем відповідно до навчальної ситуації, а також у зв'язку зі змістом прочитаного, почутого або побаченого, висловлюючи власне ставлення до предмета мовлення; уміє підтримувати бесіду, вживаючи короткі репліки. Учень в основному уміє у відповідності з комунікативним завданням використовувати лексичні одиниці та граматичні структури, не допускає фонематичних помилок | |
9 | Учень (учениця) уміє логічно висловлюватись у межах вивчених тем, передавати основний зміст прочитаного, почутого або побаченого, підтримувати бесіду, уживаючи розгорнуті репліки, у відповідності з комунікативним завданням використовує лексичні одиниці та граматичні структури, не допускає помилок | |
IV. Високий | 10 | Учень уміє без підготовки висловлюватись і вести бесіду в межах вивчених тем, використовує граматичні структури й лексичні одиниці відповідно з комунікативним завданням, не допускає фонематичних помилок |
11 | Учень уміє логічно й у заданому обсязі побудувати монологічне висловлювання та діалогічну взаємодію, використовуючи граматичні структури й лексичні одиниці відповідно до комунікативного завдання, не допускаючи при цьому помилок | |
12 | Учень уміє вільно висловлюватись і вести бесіду в межах вивчених тем, гнучко та ефективно користуючись мовними засобами | |
*Обсяг монологічного висловлювання та кількість реплік у діалогічному мовленні, характер і тематика, лексична та граматична наповнюваність визначаються вчителем відповідно до Програмових вимог для кожного етапу навчання та типу нз. | ||
Письмо
Рівень навчальних досягнень | Бали | Критерії оцінювання навчальних досягнень | Грамотність Припустима кількість | |
орфографічних помилок | лексичних, граматичних і стилістичних помилок | |||
I. Початковий | 1 | Учень (учениця) уміє писати вивчені слова, допускаючи при цьому велику кількість орфографічних помилок | 8 | 9 |
2 | Учень (учениця) уміє писати вивчені словосполучення | 6 | 9 | |
3 | Учень (учениця) уміє писати прості непоширені речення відповідно до комунікативної задачі проте зміст повідомлення недостатній за обсягом для розкриття теми та інформативно насичений | 6 | 8 | |
II. Середній | 4 | Учень (учениця) уміє написати листівку за зразком, проте використовує обмежений запас лексики та граматичних структур, допускаючи помилки, які ускладнюють розуміння тексту | 6 | 6 |
5 | Учень (учениця) уміє написати коротке повідомлення за зразком у межах вивченої теми, використовуючи обмежений набір засобів логічного зв'язку при цьому відсутні з'єднувальні кліше, недостатня різноманітність ужитих структур, моделей тощо | 4-5 | 5 | |
6 | Учень (учениця) уміє написати коротке повідомлення/лист за зразком у відповідності до поставленого комунікативного завдання, при цьому вжито недостатню кількість з'єднувальних кліше та посередня різноманітність ужитих структур, моделей тощо | 4-5 | 5 | |
III. Достатній IV. Високий | 7 | Учень (учениця) уміє написати коротке повідомлення за вивченою темою за зразком у відповідності до заданої комунікативної ситуації, допускаючи при цьому ряд помилок при використанні вивчених граматичних структур. Допущені помилки не порушують сприйняття тексту, у роботі вжито ідіоматичні звороти, з'єднувальні кліше, різноманітні структури, моделі | 4 | 4 |
8 | Учень (учениця) уміє без використання опори написати повідомлення за вивченою темою, зробити нотатки, допускаючи ряд помилок при використанні лексичних одиниць. Допущені помилки не порушують сприйняття тексту, у роботі вжито ідіоматичні звороти, з'єднувальні кліше, різноманітні структури, моделі тощо | 3 | 3 | |
9 | Учень (учениця) уміє написати повідомлення на запропоновану тему, заповнити анкету, допускаючи ряд орфографічних помилок, які не ускладнюють розуміння інформації, у роботі вжито ідіоматичні звороти, з'єднувальні кліше, різноманітні структури, моделі тощо | 3 | 2 | |
10 | Учень (учениця) уміє написати повідомлення, висловлюючи власне ставлення до проблеми, написати особистого листа, при цьому правильно використовуючи вивчені граматичні структури у відповідності до комунікативного завдання, використовуючи достатню кількість ідіоматичних зворотів, з'єднувальних кліше. | 2 | 1 | |
11 | Учень (учениця) уміє написати повідомлення, правильно використовуючи лексичні одиниці в рамках тем, пов'язаних з повсякденним життям. Даються при наявності несуттєвих орфографічних, які не порушують акту комунікації (британський або американський варіанти орфографії, орфографічні помилки в географічних назвах тощо) | 1-2 | - | |
12 | Учень (учениця) уміє подати в письмовому вигляді інформацію у відповідності з комунікативним завданням, висловлюючи власне ставлення до проблеми, при цьому правильно використовуючи лексичні одиниці та граматичні структури | - | - | |
* Обсяг письмового повідомлення, його тематика, структура, повнота розкриття змісту, лексична насиченість і рівень граматичної компетентності, наповнюваність визначаються вчителем відповідно до Програмових вимог для кожного етапу навчання та типу навчального закладу | ||||
Немає коментарів:
Дописати коментар